ЭМИГРАНТСКАЯ ЛИРА-2017. Конкурс поэтов-переводчиков «Свеча толмача»
ПЕРЕВОДИМЫЙ ПОЭТ:
Леонид Талала́й (1941-2012). Украинский поэт. Родился в селе Савинцы Харьковской области. Жил в Донецке и Киеве. Член Союза украинских писателей. Дебютировал в 1956 г., опубликовав свои стихи в горловской городской газете «Кочегарка». В 1967 г. в Донецке вышел первый сборник его произведений «Журавлиний леміш». Национальная премия Украины имени Тараса Шевченко (1993) за сборник стихов «Избранное» и литературная премия имени Владимира Сосюры. Автор 14 книг.
Стихотворения для перевода взяты из книг «Глибокий сад» (1983) и «Потiк води живої» (1999).
Леонид Талалай. ФАНТАЗІЯ ЗИМИ (язык оригинала – украинский)
Білий сніг на дахах, білий сніг на деревах,
На чавуннім коні і на вершнику сніг.
Загуляла зима і мете без перерви,
Замітаючи все, замітаючи всіх.
Замітає кущі, запорошує липи,
І газетний кіоск, що напроти вікна,
І до ранку зима стільки статуй наліпить,
Мов історію Риму вивчала вона.
Їй, зимі, все одно – чи реальність, чи казка,
Їй ліпить все одно, хоч рабів, хоч богів,
Хоч Октавії стан, хоч Тіберія маску,
Хоч Антонія бюст… Вистачає снігів.
А вже потім твоя домалює уява,
Як Аврелій стоїть, у задумі поник,
Ніби вже відчува, що імперії слава
На лопаті, яку підіймає двірник.
Що розтануть сніги, що не вічні хороми,
Буде плинути день і шуміти ріка,
Тільки ширша, ніж Стікс, де найняти Харона
Вистачає душі одного мідяка.
Леонид Талалай. ФАНТАЗИЯ ЗИМЫ (перевод на русский язык Владимира Авцена)
Белый снег на ветвях, на балконах, на крышах,
На чугунном коне и на всаднике снег,
Загуляла зима, сыплет без передышек,
Все пути заметя, всё засыпав и всех.
Заметает кусты, вековечные липы
И газетный киоск, что напротив окна,
До рассвета зима столько статуй налепит,
Будто прошлое Рима учила она.
Ей, зиме, всё равно – хоть реальность, хоть сказка,
Ей лепить всё равно, хоть рабов, хоть богов,
Хоть Октавии стан, хоть Тиберия маску,
Хоть Антония бюст… Ей достанет снегов.
Но почудится вдруг, что печальный Аврелий
У дороги с поникшей стоит головой,
Будто знает уже, что величье империи
На лопате, что дворник поднимет вот-вот.
Что растают снега, что не вечны хоромы,
Что в означенный день разольётся река,
Даже шире, чем Стикс, где задобрить Харона
Хватит бедной душе одного медяка.
Леонид Талалай. ОГІРКИ (язык оригинала – украинский)
На городі огірочків
Насіяла для синочків.
Та на перші огірочки
Не приїхали синочки.
І на другі огірки
Не приїхали синки.
Не приїхали рідненькі
І на треті, солоненькі.
А приїхали печальні
На гіркі, на поминальні.
Леонид Талалай. ОГУРЦЫ (перевод на русский язык Владимира Авцена)
В огороде огурцов
Насеяла для сынов.
Да на первые на сладкие
Не приехали ребятки.
И на поздние вторые
Не приехали родные.
Не собрались вместе дети
На солёные на третьи.
А приехали печальные
На горькие поминальные.
Леонид Талалай. * * * (язык оригинала – украинский)
Світе, невже це не вічне,
Тільки наснилось мені?
Коні заходять у річку,
Хлопчик на білім коні.
Пахне стернею сухою.
Сіра снується пітьма.
Плине моєю рікою
В парі з водою туман.
Жінка іде по городу,
Дзвонить відром голубим.
Тиха зоря – на погоду,
Тихий над хатою дим.
Тепло мені і спокійно.
Я не прощаюсь ні з чим,
Разом із вечором плину,
Плину зі світом своїм.
Все це зі мною навічно,
Аж до останнього дня.
Коні заходять в річку.
Хлопче, притримай коня!
Леонид Талалай. * * * (перевод на русский язык Владимира Авцена)
Боже, неужто не вечное
Снова привиделось мне?
Кони спускаются в речку,
Мальчик на белом коне.
Пахнет стернею сухою.
Тихо сгущается тьма.
И проплывает рекою
В паре с водою туман.
Женщина по огороду
Ходит с ведром голубым.
Тихий закат на погоду,
Тихий над хатою дым.
Мне и тепло и спокойно,
Я от печалей храним
Этой вечерней рекою,
Миром нехитрым моим.
Это со мною навечно
И – до последней межи.
Кони спускаются в речку.
Мальчик, коня придержи!
| 
